Едуарда Михайлова добре знають у Вінниці, як голову міської фізкультурно-спортивної організації «Спартак» і керівника благодійного фонду патріотів «Інвіктус». Вже сім місяців Едуард Едуардович воює на Донеччині. Причому після контузії і часткової втрати слуху повернувся на передову. Нещодавно отримав чергове військове звання, лейтенанта.
В інтерв’ю сайту «СічНьюз» військовий відповідає на запитання із актуальних тем та радить цивільним, як себе поводити, коли «втомився від війни».
– Едуарде, у тилу зараз нерідко можна почути, що люди втомилися від війни, треба її припиняти. Що з цього приводу думають військові?
– Якщо про втому від війни кажуть жінки (і діти), то це нормальна ситуація. Адже для жінок головна задача – збереження їхнього потомства. Ну що ж, їм треба потерпіти. Якщо ж таким чином кажуть чоловіки, це ми, військові, категорично не сприймаємо! Всі фізично здорові чоловіки мають припинити ховатись за спинами у своїх жінок, взяти до рук зброю та йти захищати свою країну, не чекаючи моменту, коли тил перетвориться на лінію фронту. Кожен, хто називає себе чоловіком має захищати власну матір, дружину, сестру, дітей.
– Що думаєте про ухилянтів та таких, хто не поспішає на військову службу?
– Наразі бійців на передовій суттєво не вистачає. Водночас навіть патріотично налаштовані жінки та люди із деякими порушеннями здоров’я добровільно служать у ЗСУ. Переважно у певних родах військ, не на передовій. Хоча й серед жінок зараз чимало хоробрих бойових медиків!
Я вважаю, що все здорове чоловіче населення України (яке не задіяно в стратегічно важливих для країни галузях або з інших законних причин) зараз має захищати Батьківщину. ЗСУ не зобов’язані захищати здорових чоловіків, які також можуть взяти до рук зброю і піти на фронт. До таких осіб чоловічої статі відчуваєш відразу.
Всі чоловіки, які умисно зволікають із виконанням свого військового обов’язку, це потенційні зрадники. Адже, на мою думку, під час нинішньої війни, бездіяльність – це різновид зради. Всі маємо працювати і робити все необхідне для Перемоги!
– Військові «на нулі» також наголошують, що втомлені?
– Зрозуміло. Але ми намагаємося пересилювати себе. Бо поки що більше немає кому іншому виконувати функції із захисту Батьківщини. Тому будемо стояти до останнього! На фронт масово повертаються після поранень і контузій.
– Який відсоток таких людей реально повертається на передову?
– Якщо казати про бійців, які усвідомлено пішли захищати Україну, то, напевно, повертаються майже всі. Навіть незважаючи на отримані травми і поранення намагаються повернутися у стрій.
– Зараз обговорюється законопроєкт щодо можливості мобілізації молоді вже із 18 років. До цього нас закликають іноземні партнери. Як військові до нього ставляться?
– Це логічно. Таку молодь можна призивати, готувати її в тилу за військово-обліковими спеціальностями. Зрозуміло, не кидати у «м’ясорубку війни», а готувати на майбутнє. Бо після завершення бойових дій у нас має бути професійна армія.
Раніше всі призивалися і служили в армії із 18 років. Нічого в цьому поганого немає.
Якщо батьки і діди молодих українців не хочуть йти воювати, це мають на себе поступово брати їхні діти.
– Питання, як до голови благодійного фонду. Чого зараз на фронті особливо бракує?
– Спостерігається тотальний брак FPV-дронів, автомобілів, генераторів, повербанків тощо. Ці потреби нікуди і ніколи не зникають.
Що стосується нашого благодійного фонду «Інвіктус», то найчастіші маємо запити на квадрокоптери, генератори і старлінки.
– Як на це краще донатити?
– По-перше, треба розуміти, кому саме донатити. Бо зараз багато волонтерів, в тому числі і деяких військових, отримують від збору донатів власну користь. Тому раджу донатити лише офіційним, перевіреним благодійним організаціям.
Приміром, наш БФ «Інвіктус» має офіційні банківські реквізити, прозору сувору звітність та документи, які підтверджують витрати за потрібним призначенням.
Зрозуміло, можна перекидати свої донати і бійцям, яких добре знаєш особисто.
Дякуємо за медіапідтримку sichnews.com